Türkçe
English
العربية
français
Deutsch
Español
italiano
中文
日本語
Қазақ
Кыргыз
o'zbek
azərbaycan
Türkmence
فارسى
на украинском языке "ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЬ ЛІКІВ" 29 Ekim 2010
На сегодняшний день книги Саида Нурси из собрания тафсиров Корана «Рисале-и Нур» переведены на 45 языков мира. Особую важность представляют грамотные и профессиональные переводы, выполненные на арабский и английский языки, благодаря которым мир узнал «Рисале-и Нур».
Переводы книг «Рисале-и Нур» на русский язык, в основном, осуществляли любители - читатели книг «Рисале-и Нур», желающие познакомить русскоязычного читателя с произведениями выдающегося богослова 20 столетия. Давно назрела потребность в профессиональных переводах книг «Рисале-и Нур». Об этом говорил и муфтий Белоруссии Абу-Бекир Шабанович, посетивший 9-ый Стамбульский симпозиум, посвященный трудам С. Нурси. Как справедливо отметил директор издательства «Ладомир» Юрий Михайлов в книге «Ислам — религия интеллектуального выбора»: «Надо … заложить российскую школу перевода исламских теологических сочинений, в организационном отношении — учредить высшие курсы переводческого мастерства».
Среди славянских языков, кроме русского, книги С. Нурси переведены на болгарский, македонский, боснийский, сербский, польский языки. Появились переводы на украинский язык, с которыми мы хотим познакомить наших читателей из Украины. Представляем перевод двенадцати «лекарств» из книги Саида Нурси «Hastalar Risalesi» на украинский язык:
ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЬ ЛІКІВ
(Двадцять п'яте Сяйво)
Ця брошура написана як лікувальний засіб, утіха, духовний рецепт, а також як візит до хворого й побажання йому щонайшвидшого одужання.
Нагадування і прохання про прощення
Цей духовний рецепт написано за дуже короткий термін (4,5 години — прим. автора). Через брак часу на ретельне читання і перевірку ця брошура, на відміну від інших, була лише раз швидко перечитана, тобто залишилася у невпорядкованому вигляді, як у першій чернетці. Аби виправленням не псувати думок, які прийшли до серця природно й невимушено, ми вирішили, що повторної перевірки вона не потребує. Закликаємо читачів, особливо тих, кого спіткала хвороба, не сердитися на деякі неприємні вислови й важкі фрази та слова. Радше просимо згадувати нас у своїх молитвах.
У цій брошурі ми коротко розповімо про Двадцять п'ять ліків, що можуть бути корисними і стати справжньою втіхою для нещасних і хворих, котрі становлять десяту частину людства.
ПЕРШІ ЛІКИ
О сердешна людино, яку спіткала хвороба! Не тривожся і терпи. Твоя недуга є для тебе не хворобою, а певними ліками. Адже життя — це капітал, що поступово витрачається. Якщо не матиме воно плодів, то буде змарноване. До того ж, якщо життя минає у спокої та безтурботності, воно проходить дуже прудко. Неміч приносить твоєму капіталу життя велику користь і, перешкоджаючи швидкоплинності життя, утримує його і подовжує, аби піти, щойно принесе свої плоди. Так, указуючи на подовження життя через хворобу, відома приказка стверджує: “Час негараздів триває довго, час радощів скороминущий”.
ДРУГІ ЛІКИ
О нетерплячий хворий! Терпи, а радше дякуй Усевишньому. Твоя недуга може перетворити хвилини життя на години поклоніння Господові. Адже існує два види поклоніння: один із них — позитивне поклоніння, себто такі відомі обряди поклоніння, як намаз, молитва тощо; другий вид — негативне поклоніння: людина, яку спіткало лихо, завдяки хворобам і негараздам відчуває свою безпорадність і слабкість, звертається по допомогу до свого Усемилостивого Творця, таким чином удостоюючись здійснення чистого, щирого духовного поклоніння. Є правдиві перекази про те, що проведене у недузі життя для віруючої людини (за умови, що вона не нарікає на Аллаха) вважається поклонінням. І навіть хвилина хвороби декотрих терплячих і вдячних Творцеві людей тотожна цілій годині поклоніння, а хвилина декотрих бездоганних людей — навіть цілому дню поклоніння Богу, що визначається достовірними переказами та відкриттями. Дякуй, а не ремствуй Усевишньому на недугу, яка, перетворюючи хвилину твого життя на тисячу хвилин, дає тобі нагоду здобути довге життя.
ТРЕТІ ЛІКИ
О нетерплячий хворий! Про те, що людина не з'явилася у цьому світі задля отримання задоволення та насолоди, свідчить повсякчасний відхід тих, хто прийшов у цей світ, і старіння молодих, і безупинна загибель, і розлука. Ба більше, людина, будучи найбільш довершеною, найвищою серед живих істот і найбагатшою за здібностями і навіть будучи на становищі голови всіх живих творінь, через роздуми про колишні втіхи та майбутні тяготи живе неспокійним, гірким життям, опиняючись на найнижчому рівні порівняно з рештою живих творінь. Отож людина не прийшла у цей світ лише для того, щоб красиво жити і проводити своє життя у добробуті й розкошуванні, натомість людина, маючи у своїх руках великий капітал, прийшла сюди для торгівлі, аби трудитися тут заради щастя вічного, постійного життя. І наданим у її розпорядження капіталом є життя. Якби не було хвороб, здоров'я призвело б до безтурботності, показало цей світ прекрасним, спонукало забути Інший, не схотіло б нагадувати про смерть, могилу, змусило б марнувати капітал життя на розваги, насолоди. А недуга відразу відкриває очі, каже людині та її тілу: “Ти не безсмертна і не належиш самій собі, ти маєш призначення. Облиш свою гординю, подумай про свого Творця, знай, що підеш у могилу, тож готуйся”.
Так ось, із цієї точки зору, хвороба є вірним порадником і застережливим наставником. Слід не бідкатися на неї, а дякувати їй. А коли виявиться вона дуже сильною, варто просити у Всевишнього терпіння...
ЧЕТВЕРТІ ЛІКИ
О хворий, який нарікає! Твоє право — не нарікати, а дякувати й терпіти. Адже тіло твоє, інструменти й органи не є твоїм майном. Ти їх не створив, не здобув у якій-небудь майстерні. Тож вони належать Іншому. Їхній Хазяїн розпоряджається у Своїх володіннях так, як завгодно Його Волі.
Як сказано у Двадцять шостому Слові, наприклад, дуже багатий і здібний майстер, аби показати своє прекрасне мистецтво і свої цінні багатства, щоб одній жалюгідній людині дати виконати роль моделі, за певну платню і лише на одну годину надягне на неї оздоблене дорогоцінними прикрасами та надзвичайно майстерно зшите ним вбрання. Він працюватиме на цій людині та надаватиме їй різних поз. Аби показати розмаїття свого дивовижного мистецтва, він змінюватиме це вбрання, обрізатиме, вкорочуватиме, подовжуватиме.
І якщо ця жалюгідна людина, чия праця оплачується, скаже майстрові: “Ти обтяжуєш мене... Втомлюєш, наказуючи стати в ту чи іншу позу... Псуєш мою вроду, вкорочуючи це вбрання, що личить мені,” — чи матиме він рацію? Чи може він сказати майстрові: “Ти вчинив жорстоко, несправедливо”?
Отож, хвора людино! Подібно до цього прикладу, Могутній Творець надягнув на тебе тілесне вбрання, прикрашене такими світлими чуттями, як очі, вуха, розум, серце. Аби показати прояви Своїх Прекрасних Імен, Він випробовує тебе різними станами і змінює твоє положення. Так само, як при відчутті голоду ти впізнаєш Його Ім'я Раззак (Годувальник), за допомогою своєї хвороби пізнай Його Ім'я Шафі (Цілитель).
Через те, що хвороби, тяготи показують прояви деяких Його Імен, у них приховане сяйво Мудрості та проміння Милості, у якому таїться багато прекрасного. Якщо відкриється завіса, за жахливою та відразливою недугою знайдеш приємні, чудові смисли...
П'ЯТІ ЛІКИ
О схильна до хвороб людино! В наш час на власному досвіді я переконався, що для декого хвороба є певною Божественною Милістю, таким собі Божественним даром. Упродовж восьми-дев'яти років зі мною через мою хворобу зустрічалися деякі молоді люди, щоб я (хоч і не гідний цього) попросив у Всевишнього їхнього зцілення. Я звернув увагу на те, що кожна хвора молода людина, котру я бачив, порівняно з рештою молодих людей, починає замислюватися про Інший світ. Нема сп'яніння молодістю. Певною мірою вона позбувається тваринних пристрастей, що криються у безтурботності. Тож я, зважаючи на це, нагадав їм, що їхні хвороби, які вони можуть витерпіти, є певною Божественною Милістю. Я говорив їм: “Друже мій, я не проти твоєї недуги. Вона не викликає в мене співчуття, від якого мені би стало шкода тебе, і я попросив би у Творця твого зцілення. Намагайся терпіти доти, доки хвороба повністю не пробудить тебе; після того, як вона виконає своє призначення, Милостивий Господь, Інша Аллах (якщо забажає), дасть тобі зцілення”. Ще я казав їм: “Частина твоїх однолітків через здоров'я вдалася до безтурботності, облишила намаз, не думаючи про смерть і забувши Творця, уявними та скороминущими насолодами мирського життя завдає шкоди своєму безмежному вічному життю, ба навіть руйнує його. Натомість ти, завдяки своїй хворобі, бачиш могилу — свою оселю, куди ти неодмінно потрапиш, та інші вічні оселі, що стоять за нею, і дієш відповідно до цього. Відтак недуга для тебе є здоров'ям, а здоров'я частини твоїх однолітків — недугою...”
ШОСТІ ЛІКИ
О хвора людино, котра скаржиться на страждання! Прошу тебе, подумай про минуле життя та згадай щасливі безжурні дні, що були в ньому, а також часи, коли були тяготи й печалі. Неминуче твоє серце або язик скажуть або: “Ох, слава Господові! (Альхамдуліллях)”, або : “Ах, як шкода!”. Зверни увагу на те, що спогади про минулі негаразди і труднощі, котрі колись спіткали тебе, тепер дають тобі духовне задоволення, і твоє серце промовляє: “Ох, слава Господові!”. Адже коли тяготи й печалі минають, - це задоволення. Минаючи, ці тяготи й печалі залишають у душі певну втіху, котра при згадці про них сповнює собою душу та нагадує про вдячність. А тим, що змушує тебе сказати: “Ах, як шкода!”, — є насолоди й безтурботні стани минулого, які минаючи лишають у душі певну постійну журбу, що при згадці про ці часи знову проривається, викликаючи жаль і тугу.
Оскільки день недозволеної (Божественними законами) насолоди подеколи змушує цілий рік переживати духовні страждання, й оскільки тимчасове, викликане одним днем хвороби, страждання приховує в собі багато днів духовної насолоди від воздаяння (саваб), і в закінченні цієї хвороби є духовна насолода від звільнення від неї, подумай про результат тимчасової недуги, про приховане в ній воздаяння, скажи: “І це пройде, о Боже!”, і замість того, аби нарікати, подякуй Творцеві.
ШОСТІ ЛІКИ
О мій друже, котрий потерпає від хвороби, думаючи про задоволення мирського життя! Якби цей світ був постійним, якби на нашому шляху не було смерті, якби не дули вітри розлук і втрат, якби у майбутньому, що таїть у собі труднощі й бурі, не було духовних зим, то і я разом із тобою не шкодував би про твоє становище. Та позаяк одного дня цей світ нам скаже: “Рушай на вихід!” — і закриє вуха у відповідь на наші ремствування, то поки він не вигнав нас, за попередженням цих недуг нам відтепер слід відмовитися від любові до нього, і поки він не облишив нас, маємо намагатися всім серцем відсторонитися від нього... Хвороба, нагадуючи нам цей смисл, говорить: “Твоє тіло — не з каміння і сталі, а утворене з різних речовин, що повсякчас готові розпастися. Облиш свою гординю, усвідом своє безсилля, пізнай свого Творця, Володаря всього, знай своє призначення й навіщо ти прийшов у цей світ,” — твоє серце таємно попереджує тебе про це.
І оскільки мирські задоволення нетривалі (й особливо, якщо вони недозволені, вони і скороминущі, і сповнені розчарувань і гріхів), не плач через хворобу, бо ти позбавлений цих насолод, натомість думай про духовне поклоніння та воздаяння, приховані в ній, і від цього намагайся отримати насолоду.
СЬОМІ ЛІКИ
О людино, котра втратила радість свого здоров'я! Твоя недуга не псує радості здоров'я, дарованого Всевишнім, навпаки — дає відчути цю радість, примножуючи її. Бо коли що-небудь має тривалість, воно втрачає свій вплив. Навіть знавці істини одностайно твердять:
“Усе пізнається завдяки його протилежності”. Наприклад, якщо не буде темряви, ми не збагнемо, що таке світло, не пізнаємо його радості. Якщо не буде холоду, не відчуємо тепла, не переживемо насолоди ним. Якщо не буде голоду, їжа не принесе задоволення. Без спраги пиття води не дасть утіхи. Натомість якщо не буде хвороб, здоров'я не принесе радості.
Оскільки Мудрий Творець бажає дати людині відчути різноманіття Своєї Милості, дати насолодитися всіма видами Своїх благ і дарів та спонукати людину до вдячності (про що свідчить те, що Він забезпечив людину безліччю різних інструментів і органів, здатних відчути й пізнати незліченну кількість розмаїтих благ і дарів у цьому світі), тож, звісно, подібно до того, як Він дарує здоров'я та хороше самопочуття, так само Він дає і хвороби, й недуги.
Питаю себе: “Якби хвороба не зачепила твоїх голови, рук чи шлунка, чи дякував би ти Всевишньому, відчувши солодкий, приємний Божественний дар, що криється у здоров'ї твоєї голови, рук чи шлунка?”. Вочевидь, ти не лише не дякував би Всевишньому, а навіть не замислювався б, несвідомо змарнувавши своє здоров'я у безтурботності чи навіть розпусті.
ВОСЬМІ ЛІКИ
О хвора людино, що думає про своє Вічне життя! Недуга, наче мило, стирає, очищає від бруду гріхів. Хвороби є спокутою гріхів, що визначається згідно з достовірним хадісом. Іще в хадісі сказано: “Подібно до того, як під час обтрушування дерева з нього падають плоди, так і тремтіння хворої віруючої людини також струшує гріхи”. Гріхи — це постійні недуги у Вічному житті, а в цьому житті вони є духовними хворобами для серця, сумління, душі. Якщо ти, виявляючи терпіння, не скаржитимешся, то завдяки тимчасовій недузі позбудешся багатьох вічних хвороб.
А якщо ти не переймаєшся через гріхи або не знаєш Іншого світу і Всевишнього Творця, у тобі прихована така жахлива хвороба, яка у мільйон разів страшніша за цю незначну недугу. Журися через неї! Адже твоє серце, душа й ти сам пов'язані з усім, що є у цьому світі. І ці зв'язки, розриваючись від постійних розлук і втрат, завдають тобі незліченних ран. Особливо через те, що ти не знаєш Іншого світу, уявляєш смерть як знищення навіки, тому ніби маєш хворе зранене тіло завбільшки з цілий світ. Тож передусім тобі необхідно знайти дієві ліки, що дають повне зцілення від багаточисленних хвороб і ран твого величезного духовного тіла, й виправити своє переконання. І такими ліками є віра (іман). А найкоротшим шляхом отримання цих ліків є пізнання Могутності й Милості Всемогутнього Господа, котре можливе через вікно твоїх безсилля та слабості, показане тобі цією матеріальною (тілесною) недугою за прорваною нею завісою безжурності.
Так, над головою того, хто не знає Творця, нависає чимало лих. А світ людини, котра пізнала Творця, сповнений світла та духовної радості, яку вона відчуває залежно від сили своєї віри. Посеред духовної радості, зцілення, насолоди, що з'являються завдяки вірі, розтають і зникають печалі від незначних матеріальних хвороб.
ДЕВ'ЯТІ ЛІКИ
О хвора людино, яка пізнала свого Творця! Страждання і страх, що проявляються під час недуг, виникають тому, що хвороба часом стає причиною смерті. Через те, що смерть із погляду безтурботності і зовні здається жахливою, хвороби, які можуть стати її причиною, непокоять і викликають страх.
По-перше, знай і повір у те, що час смерті визначений і незмінний. Умирали здорові, що лили сльози над узголів'ям тяжкохворих, тоді як самі хворі виліковувалися та продовжували жити...
По-друге, смерть не така страшна, як здається. В багатьох брошурах “Рісале-і Нур” завдяки світлу, дарованому Мудрим Кораном, ми твердо й безсумнівно довели, що для віруючої людини смерть — це визволення від тягаря прижиттєвих обов'язків і від поклоніння, яке в цьому світі випробувань є навчанням і приписом. А також можливість для возз'єднання зі своїми друзями та близькими, котрі — дев'яносто дев'ять зі ста — пішли на Той світ. А також спосіб для вступу на свою справжню батьківщину та вічні землі блаженства. І певне запрошення ввійти до райських садів, покинувши темницю цього світу. І певна черга отримання від милості та щедрості Милостивого Господа винагороди, що відповідає служінню.
Позаяк із точки зору істини сутність смерті така, її слід сприймати не з жахом, а навпаки — як початок милості і блаженства. До того ж, боязнь смерті деяких праведних людей спричинена не страхом смерті, а прагненням здійснити ще більше добрих справ завдяки своєму життю. Так, смерть для віруючих людей є воротами Мудрості, а для заблудлих — обіймами вічного мороку.
ДЕСЯТІ ЛІКИ
О хворий, що даремно непокоїться! Ти стурбований тяжкістю своєї недуги. Це збентеження підсилює її. Якщо хочеш полегшити свою недугу, намагайся не тривожитися: думай про користь твоєї хвороби, про воздаяння за неї, про те, що вона скоро минеться. Облиш своє занепокоєння, вирви коріння своєї хвороби. Так, стурбованість подвоює недугу: під матеріальною хворобою воно породжує у твоєму серці хворобу духовну, і матеріальна хвороба, маючи її за основу, триватиме. Натомість якщо завдяки надії, покірності, думати про приховану в недузі мудрість, то занепокоєння зникне, тоді буде вирваний один із головних коренів тілесної хвороби, вона ослабне, частково мине. Особливо через острах незначна тілесна неміч загострюється вдесятеро. Щойно стривоженість минає — дев'ять десятих хвороби минає.
Крім того, що занепокоєння підсилює хворобу, воно виступає у якості докору Божественній мудрості та критики Божественної милості, а також як нарікання на Милостивого Аллаха. Тому занепокоєння має покарання: воно підсилює недугу. Так, подібно до того, як вдячність примножує дари та блага, так і скарга підсилює хвороби, страждання...
До того ж, і сама стривоженість є певною хворобою. Ліками від неї є знання мудрості, смислу недуги. Оскільки ти збагнув її мудрість, користь, нанеси цей бальзам на своє занепокоєння, зцілися. Замість жалкувати сподівайся, замість “Ах, як шкода!” кажи: “Хвала Всевишньому в будь-якому стані!” (“Альхамдулілляхі 'аля куллі халь”).
ОДИНАДЦЯТІ ЛІКИ
О нетерплячий хворий друже! Недуга, крім болю, якого на разі завдає, дає духовну втіху, що твоя хвороба, від самого початку й дотепер, минулася, і приносить духовну насолоду від прихованого у ній воздаяння. В подальшому від сьогоднішнього дня, ба навіть починаючи з цієї миті, хвороби більше немає, і, отже, звісна річ, немає і болю. Немає болю — немає страждання.
Через те, що ти даремно побоюєшся, з'являється нетерпіння. Адже фізичний бік недуги зник, разом із ним минувся й біль, лишилося приховане в ньому воздаяння та радість від того, що ці дні минули. Думаючи про них, нерозумно засмучуватися і втрачати витримку замість того, щоб отримати від них користь і радість.
Майбутні дні ще не настали. І вже зараз з острахом думаючи про них, журитися про день, який іще не прийшов, від хвороби й болю, яких нема, і, втрачаючи витримку, уявляти існуючим те, чого нема, — що це, якщо не дурощі? Оскільки недуга, що на разі вже минула, приносить радість, і оскільки часу, що настане після поточної миті, ще немає, і хвороби нема, і болю нема, не розсіюй направо й наліво всю силу терпіння та витримки, даровану тобі Всевишнім, зосередь проти теперішнього болю, скажи: “Йа Сабур! (Дай, Боже, терпіння)” й терпи.
ДВАНАДЦЯТІ ЛІКИ
О людино, через свою недугу позбавлена поклоніння та молитви, яка шкодує про це! Знай, що (як сказано у хадісі): “Богобоязний вірянин, котрий через хворобу не може виконувати постійно здійснювану ним молитву, отримає воздаяння за неї під час хвороби”. Хворому, що по спромозі терпляче з надією на Всевишнього виконує фарзи, недуга в цей важкий час надолужить суннати, та ще і як виконані щиро.
Крім того, недуга дає людині відчути свою безпорадність і слабкість. Мовою цієї безпорадності та слабкості вона дає виконати їй її станом і мовою молитву. Всемогутній Творець дав людині певну безмежну безпорадність і певну безкрайню слабкість, аби вона повсякчас зверталася до свого Творця, шукала в Нього прихистку. В цьому аяті (Коран, 25:77):
“Скажи: “Аллах не подбав би про вас, якби не ваше звертання (ду'а)”
є такий смисл: “Яка від вас користь, якщо немає вашого звертання (ду'а)?”. Згідно з таємним значенням цього аята, смислом створення людини та причиною її цінності є її щиросерда молитва, звернення до свого Творця (ду'а). А хвороба стає однією з причин щирого звернення до Господа. Тому з цієї точки зору слід не бідкатися, а дякувати Аллахові, не переривати потік щиросердих звернень (ду'а) до Нього, відкритий недугою, і після отримання здоров'я.
Переводы книг «Рисале-и Нур» на русский язык, в основном, осуществляли любители - читатели книг «Рисале-и Нур», желающие познакомить русскоязычного читателя с произведениями выдающегося богослова 20 столетия. Давно назрела потребность в профессиональных переводах книг «Рисале-и Нур». Об этом говорил и муфтий Белоруссии Абу-Бекир Шабанович, посетивший 9-ый Стамбульский симпозиум, посвященный трудам С. Нурси. Как справедливо отметил директор издательства «Ладомир» Юрий Михайлов в книге «Ислам — религия интеллектуального выбора»: «Надо … заложить российскую школу перевода исламских теологических сочинений, в организационном отношении — учредить высшие курсы переводческого мастерства».
Среди славянских языков, кроме русского, книги С. Нурси переведены на болгарский, македонский, боснийский, сербский, польский языки. Появились переводы на украинский язык, с которыми мы хотим познакомить наших читателей из Украины. Представляем перевод двенадцати «лекарств» из книги Саида Нурси «Hastalar Risalesi» на украинский язык:
ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЬ ЛІКІВ
(Двадцять п'яте Сяйво)
Ця брошура написана як лікувальний засіб, утіха, духовний рецепт, а також як візит до хворого й побажання йому щонайшвидшого одужання.
Нагадування і прохання про прощення
Цей духовний рецепт написано за дуже короткий термін (4,5 години — прим. автора). Через брак часу на ретельне читання і перевірку ця брошура, на відміну від інших, була лише раз швидко перечитана, тобто залишилася у невпорядкованому вигляді, як у першій чернетці. Аби виправленням не псувати думок, які прийшли до серця природно й невимушено, ми вирішили, що повторної перевірки вона не потребує. Закликаємо читачів, особливо тих, кого спіткала хвороба, не сердитися на деякі неприємні вислови й важкі фрази та слова. Радше просимо згадувати нас у своїх молитвах.
У цій брошурі ми коротко розповімо про Двадцять п'ять ліків, що можуть бути корисними і стати справжньою втіхою для нещасних і хворих, котрі становлять десяту частину людства.
ПЕРШІ ЛІКИ
О сердешна людино, яку спіткала хвороба! Не тривожся і терпи. Твоя недуга є для тебе не хворобою, а певними ліками. Адже життя — це капітал, що поступово витрачається. Якщо не матиме воно плодів, то буде змарноване. До того ж, якщо життя минає у спокої та безтурботності, воно проходить дуже прудко. Неміч приносить твоєму капіталу життя велику користь і, перешкоджаючи швидкоплинності життя, утримує його і подовжує, аби піти, щойно принесе свої плоди. Так, указуючи на подовження життя через хворобу, відома приказка стверджує: “Час негараздів триває довго, час радощів скороминущий”.
ДРУГІ ЛІКИ
О нетерплячий хворий! Терпи, а радше дякуй Усевишньому. Твоя недуга може перетворити хвилини життя на години поклоніння Господові. Адже існує два види поклоніння: один із них — позитивне поклоніння, себто такі відомі обряди поклоніння, як намаз, молитва тощо; другий вид — негативне поклоніння: людина, яку спіткало лихо, завдяки хворобам і негараздам відчуває свою безпорадність і слабкість, звертається по допомогу до свого Усемилостивого Творця, таким чином удостоюючись здійснення чистого, щирого духовного поклоніння. Є правдиві перекази про те, що проведене у недузі життя для віруючої людини (за умови, що вона не нарікає на Аллаха) вважається поклонінням. І навіть хвилина хвороби декотрих терплячих і вдячних Творцеві людей тотожна цілій годині поклоніння, а хвилина декотрих бездоганних людей — навіть цілому дню поклоніння Богу, що визначається достовірними переказами та відкриттями. Дякуй, а не ремствуй Усевишньому на недугу, яка, перетворюючи хвилину твого життя на тисячу хвилин, дає тобі нагоду здобути довге життя.
ТРЕТІ ЛІКИ
О нетерплячий хворий! Про те, що людина не з'явилася у цьому світі задля отримання задоволення та насолоди, свідчить повсякчасний відхід тих, хто прийшов у цей світ, і старіння молодих, і безупинна загибель, і розлука. Ба більше, людина, будучи найбільш довершеною, найвищою серед живих істот і найбагатшою за здібностями і навіть будучи на становищі голови всіх живих творінь, через роздуми про колишні втіхи та майбутні тяготи живе неспокійним, гірким життям, опиняючись на найнижчому рівні порівняно з рештою живих творінь. Отож людина не прийшла у цей світ лише для того, щоб красиво жити і проводити своє життя у добробуті й розкошуванні, натомість людина, маючи у своїх руках великий капітал, прийшла сюди для торгівлі, аби трудитися тут заради щастя вічного, постійного життя. І наданим у її розпорядження капіталом є життя. Якби не було хвороб, здоров'я призвело б до безтурботності, показало цей світ прекрасним, спонукало забути Інший, не схотіло б нагадувати про смерть, могилу, змусило б марнувати капітал життя на розваги, насолоди. А недуга відразу відкриває очі, каже людині та її тілу: “Ти не безсмертна і не належиш самій собі, ти маєш призначення. Облиш свою гординю, подумай про свого Творця, знай, що підеш у могилу, тож готуйся”.
Так ось, із цієї точки зору, хвороба є вірним порадником і застережливим наставником. Слід не бідкатися на неї, а дякувати їй. А коли виявиться вона дуже сильною, варто просити у Всевишнього терпіння...
ЧЕТВЕРТІ ЛІКИ
О хворий, який нарікає! Твоє право — не нарікати, а дякувати й терпіти. Адже тіло твоє, інструменти й органи не є твоїм майном. Ти їх не створив, не здобув у якій-небудь майстерні. Тож вони належать Іншому. Їхній Хазяїн розпоряджається у Своїх володіннях так, як завгодно Його Волі.
Як сказано у Двадцять шостому Слові, наприклад, дуже багатий і здібний майстер, аби показати своє прекрасне мистецтво і свої цінні багатства, щоб одній жалюгідній людині дати виконати роль моделі, за певну платню і лише на одну годину надягне на неї оздоблене дорогоцінними прикрасами та надзвичайно майстерно зшите ним вбрання. Він працюватиме на цій людині та надаватиме їй різних поз. Аби показати розмаїття свого дивовижного мистецтва, він змінюватиме це вбрання, обрізатиме, вкорочуватиме, подовжуватиме.
І якщо ця жалюгідна людина, чия праця оплачується, скаже майстрові: “Ти обтяжуєш мене... Втомлюєш, наказуючи стати в ту чи іншу позу... Псуєш мою вроду, вкорочуючи це вбрання, що личить мені,” — чи матиме він рацію? Чи може він сказати майстрові: “Ти вчинив жорстоко, несправедливо”?
Отож, хвора людино! Подібно до цього прикладу, Могутній Творець надягнув на тебе тілесне вбрання, прикрашене такими світлими чуттями, як очі, вуха, розум, серце. Аби показати прояви Своїх Прекрасних Імен, Він випробовує тебе різними станами і змінює твоє положення. Так само, як при відчутті голоду ти впізнаєш Його Ім'я Раззак (Годувальник), за допомогою своєї хвороби пізнай Його Ім'я Шафі (Цілитель).
Через те, що хвороби, тяготи показують прояви деяких Його Імен, у них приховане сяйво Мудрості та проміння Милості, у якому таїться багато прекрасного. Якщо відкриється завіса, за жахливою та відразливою недугою знайдеш приємні, чудові смисли...
П'ЯТІ ЛІКИ
О схильна до хвороб людино! В наш час на власному досвіді я переконався, що для декого хвороба є певною Божественною Милістю, таким собі Божественним даром. Упродовж восьми-дев'яти років зі мною через мою хворобу зустрічалися деякі молоді люди, щоб я (хоч і не гідний цього) попросив у Всевишнього їхнього зцілення. Я звернув увагу на те, що кожна хвора молода людина, котру я бачив, порівняно з рештою молодих людей, починає замислюватися про Інший світ. Нема сп'яніння молодістю. Певною мірою вона позбувається тваринних пристрастей, що криються у безтурботності. Тож я, зважаючи на це, нагадав їм, що їхні хвороби, які вони можуть витерпіти, є певною Божественною Милістю. Я говорив їм: “Друже мій, я не проти твоєї недуги. Вона не викликає в мене співчуття, від якого мені би стало шкода тебе, і я попросив би у Творця твого зцілення. Намагайся терпіти доти, доки хвороба повністю не пробудить тебе; після того, як вона виконає своє призначення, Милостивий Господь, Інша Аллах (якщо забажає), дасть тобі зцілення”. Ще я казав їм: “Частина твоїх однолітків через здоров'я вдалася до безтурботності, облишила намаз, не думаючи про смерть і забувши Творця, уявними та скороминущими насолодами мирського життя завдає шкоди своєму безмежному вічному життю, ба навіть руйнує його. Натомість ти, завдяки своїй хворобі, бачиш могилу — свою оселю, куди ти неодмінно потрапиш, та інші вічні оселі, що стоять за нею, і дієш відповідно до цього. Відтак недуга для тебе є здоров'ям, а здоров'я частини твоїх однолітків — недугою...”
ШОСТІ ЛІКИ
О хвора людино, котра скаржиться на страждання! Прошу тебе, подумай про минуле життя та згадай щасливі безжурні дні, що були в ньому, а також часи, коли були тяготи й печалі. Неминуче твоє серце або язик скажуть або: “Ох, слава Господові! (Альхамдуліллях)”, або : “Ах, як шкода!”. Зверни увагу на те, що спогади про минулі негаразди і труднощі, котрі колись спіткали тебе, тепер дають тобі духовне задоволення, і твоє серце промовляє: “Ох, слава Господові!”. Адже коли тяготи й печалі минають, - це задоволення. Минаючи, ці тяготи й печалі залишають у душі певну втіху, котра при згадці про них сповнює собою душу та нагадує про вдячність. А тим, що змушує тебе сказати: “Ах, як шкода!”, — є насолоди й безтурботні стани минулого, які минаючи лишають у душі певну постійну журбу, що при згадці про ці часи знову проривається, викликаючи жаль і тугу.
Оскільки день недозволеної (Божественними законами) насолоди подеколи змушує цілий рік переживати духовні страждання, й оскільки тимчасове, викликане одним днем хвороби, страждання приховує в собі багато днів духовної насолоди від воздаяння (саваб), і в закінченні цієї хвороби є духовна насолода від звільнення від неї, подумай про результат тимчасової недуги, про приховане в ній воздаяння, скажи: “І це пройде, о Боже!”, і замість того, аби нарікати, подякуй Творцеві.
ШОСТІ ЛІКИ
О мій друже, котрий потерпає від хвороби, думаючи про задоволення мирського життя! Якби цей світ був постійним, якби на нашому шляху не було смерті, якби не дули вітри розлук і втрат, якби у майбутньому, що таїть у собі труднощі й бурі, не було духовних зим, то і я разом із тобою не шкодував би про твоє становище. Та позаяк одного дня цей світ нам скаже: “Рушай на вихід!” — і закриє вуха у відповідь на наші ремствування, то поки він не вигнав нас, за попередженням цих недуг нам відтепер слід відмовитися від любові до нього, і поки він не облишив нас, маємо намагатися всім серцем відсторонитися від нього... Хвороба, нагадуючи нам цей смисл, говорить: “Твоє тіло — не з каміння і сталі, а утворене з різних речовин, що повсякчас готові розпастися. Облиш свою гординю, усвідом своє безсилля, пізнай свого Творця, Володаря всього, знай своє призначення й навіщо ти прийшов у цей світ,” — твоє серце таємно попереджує тебе про це.
І оскільки мирські задоволення нетривалі (й особливо, якщо вони недозволені, вони і скороминущі, і сповнені розчарувань і гріхів), не плач через хворобу, бо ти позбавлений цих насолод, натомість думай про духовне поклоніння та воздаяння, приховані в ній, і від цього намагайся отримати насолоду.
СЬОМІ ЛІКИ
О людино, котра втратила радість свого здоров'я! Твоя недуга не псує радості здоров'я, дарованого Всевишнім, навпаки — дає відчути цю радість, примножуючи її. Бо коли що-небудь має тривалість, воно втрачає свій вплив. Навіть знавці істини одностайно твердять:
“Усе пізнається завдяки його протилежності”. Наприклад, якщо не буде темряви, ми не збагнемо, що таке світло, не пізнаємо його радості. Якщо не буде холоду, не відчуємо тепла, не переживемо насолоди ним. Якщо не буде голоду, їжа не принесе задоволення. Без спраги пиття води не дасть утіхи. Натомість якщо не буде хвороб, здоров'я не принесе радості.
Оскільки Мудрий Творець бажає дати людині відчути різноманіття Своєї Милості, дати насолодитися всіма видами Своїх благ і дарів та спонукати людину до вдячності (про що свідчить те, що Він забезпечив людину безліччю різних інструментів і органів, здатних відчути й пізнати незліченну кількість розмаїтих благ і дарів у цьому світі), тож, звісно, подібно до того, як Він дарує здоров'я та хороше самопочуття, так само Він дає і хвороби, й недуги.
Питаю себе: “Якби хвороба не зачепила твоїх голови, рук чи шлунка, чи дякував би ти Всевишньому, відчувши солодкий, приємний Божественний дар, що криється у здоров'ї твоєї голови, рук чи шлунка?”. Вочевидь, ти не лише не дякував би Всевишньому, а навіть не замислювався б, несвідомо змарнувавши своє здоров'я у безтурботності чи навіть розпусті.
ВОСЬМІ ЛІКИ
О хвора людино, що думає про своє Вічне життя! Недуга, наче мило, стирає, очищає від бруду гріхів. Хвороби є спокутою гріхів, що визначається згідно з достовірним хадісом. Іще в хадісі сказано: “Подібно до того, як під час обтрушування дерева з нього падають плоди, так і тремтіння хворої віруючої людини також струшує гріхи”. Гріхи — це постійні недуги у Вічному житті, а в цьому житті вони є духовними хворобами для серця, сумління, душі. Якщо ти, виявляючи терпіння, не скаржитимешся, то завдяки тимчасовій недузі позбудешся багатьох вічних хвороб.
А якщо ти не переймаєшся через гріхи або не знаєш Іншого світу і Всевишнього Творця, у тобі прихована така жахлива хвороба, яка у мільйон разів страшніша за цю незначну недугу. Журися через неї! Адже твоє серце, душа й ти сам пов'язані з усім, що є у цьому світі. І ці зв'язки, розриваючись від постійних розлук і втрат, завдають тобі незліченних ран. Особливо через те, що ти не знаєш Іншого світу, уявляєш смерть як знищення навіки, тому ніби маєш хворе зранене тіло завбільшки з цілий світ. Тож передусім тобі необхідно знайти дієві ліки, що дають повне зцілення від багаточисленних хвороб і ран твого величезного духовного тіла, й виправити своє переконання. І такими ліками є віра (іман). А найкоротшим шляхом отримання цих ліків є пізнання Могутності й Милості Всемогутнього Господа, котре можливе через вікно твоїх безсилля та слабості, показане тобі цією матеріальною (тілесною) недугою за прорваною нею завісою безжурності.
Так, над головою того, хто не знає Творця, нависає чимало лих. А світ людини, котра пізнала Творця, сповнений світла та духовної радості, яку вона відчуває залежно від сили своєї віри. Посеред духовної радості, зцілення, насолоди, що з'являються завдяки вірі, розтають і зникають печалі від незначних матеріальних хвороб.
ДЕВ'ЯТІ ЛІКИ
О хвора людино, яка пізнала свого Творця! Страждання і страх, що проявляються під час недуг, виникають тому, що хвороба часом стає причиною смерті. Через те, що смерть із погляду безтурботності і зовні здається жахливою, хвороби, які можуть стати її причиною, непокоять і викликають страх.
По-перше, знай і повір у те, що час смерті визначений і незмінний. Умирали здорові, що лили сльози над узголів'ям тяжкохворих, тоді як самі хворі виліковувалися та продовжували жити...
По-друге, смерть не така страшна, як здається. В багатьох брошурах “Рісале-і Нур” завдяки світлу, дарованому Мудрим Кораном, ми твердо й безсумнівно довели, що для віруючої людини смерть — це визволення від тягаря прижиттєвих обов'язків і від поклоніння, яке в цьому світі випробувань є навчанням і приписом. А також можливість для возз'єднання зі своїми друзями та близькими, котрі — дев'яносто дев'ять зі ста — пішли на Той світ. А також спосіб для вступу на свою справжню батьківщину та вічні землі блаженства. І певне запрошення ввійти до райських садів, покинувши темницю цього світу. І певна черга отримання від милості та щедрості Милостивого Господа винагороди, що відповідає служінню.
Позаяк із точки зору істини сутність смерті така, її слід сприймати не з жахом, а навпаки — як початок милості і блаженства. До того ж, боязнь смерті деяких праведних людей спричинена не страхом смерті, а прагненням здійснити ще більше добрих справ завдяки своєму життю. Так, смерть для віруючих людей є воротами Мудрості, а для заблудлих — обіймами вічного мороку.
ДЕСЯТІ ЛІКИ
О хворий, що даремно непокоїться! Ти стурбований тяжкістю своєї недуги. Це збентеження підсилює її. Якщо хочеш полегшити свою недугу, намагайся не тривожитися: думай про користь твоєї хвороби, про воздаяння за неї, про те, що вона скоро минеться. Облиш своє занепокоєння, вирви коріння своєї хвороби. Так, стурбованість подвоює недугу: під матеріальною хворобою воно породжує у твоєму серці хворобу духовну, і матеріальна хвороба, маючи її за основу, триватиме. Натомість якщо завдяки надії, покірності, думати про приховану в недузі мудрість, то занепокоєння зникне, тоді буде вирваний один із головних коренів тілесної хвороби, вона ослабне, частково мине. Особливо через острах незначна тілесна неміч загострюється вдесятеро. Щойно стривоженість минає — дев'ять десятих хвороби минає.
Крім того, що занепокоєння підсилює хворобу, воно виступає у якості докору Божественній мудрості та критики Божественної милості, а також як нарікання на Милостивого Аллаха. Тому занепокоєння має покарання: воно підсилює недугу. Так, подібно до того, як вдячність примножує дари та блага, так і скарга підсилює хвороби, страждання...
До того ж, і сама стривоженість є певною хворобою. Ліками від неї є знання мудрості, смислу недуги. Оскільки ти збагнув її мудрість, користь, нанеси цей бальзам на своє занепокоєння, зцілися. Замість жалкувати сподівайся, замість “Ах, як шкода!” кажи: “Хвала Всевишньому в будь-якому стані!” (“Альхамдулілляхі 'аля куллі халь”).
ОДИНАДЦЯТІ ЛІКИ
О нетерплячий хворий друже! Недуга, крім болю, якого на разі завдає, дає духовну втіху, що твоя хвороба, від самого початку й дотепер, минулася, і приносить духовну насолоду від прихованого у ній воздаяння. В подальшому від сьогоднішнього дня, ба навіть починаючи з цієї миті, хвороби більше немає, і, отже, звісна річ, немає і болю. Немає болю — немає страждання.
Через те, що ти даремно побоюєшся, з'являється нетерпіння. Адже фізичний бік недуги зник, разом із ним минувся й біль, лишилося приховане в ньому воздаяння та радість від того, що ці дні минули. Думаючи про них, нерозумно засмучуватися і втрачати витримку замість того, щоб отримати від них користь і радість.
Майбутні дні ще не настали. І вже зараз з острахом думаючи про них, журитися про день, який іще не прийшов, від хвороби й болю, яких нема, і, втрачаючи витримку, уявляти існуючим те, чого нема, — що це, якщо не дурощі? Оскільки недуга, що на разі вже минула, приносить радість, і оскільки часу, що настане після поточної миті, ще немає, і хвороби нема, і болю нема, не розсіюй направо й наліво всю силу терпіння та витримки, даровану тобі Всевишнім, зосередь проти теперішнього болю, скажи: “Йа Сабур! (Дай, Боже, терпіння)” й терпи.
ДВАНАДЦЯТІ ЛІКИ
О людино, через свою недугу позбавлена поклоніння та молитви, яка шкодує про це! Знай, що (як сказано у хадісі): “Богобоязний вірянин, котрий через хворобу не може виконувати постійно здійснювану ним молитву, отримає воздаяння за неї під час хвороби”. Хворому, що по спромозі терпляче з надією на Всевишнього виконує фарзи, недуга в цей важкий час надолужить суннати, та ще і як виконані щиро.
Крім того, недуга дає людині відчути свою безпорадність і слабкість. Мовою цієї безпорадності та слабкості вона дає виконати їй її станом і мовою молитву. Всемогутній Творець дав людині певну безмежну безпорадність і певну безкрайню слабкість, аби вона повсякчас зверталася до свого Творця, шукала в Нього прихистку. В цьому аяті (Коран, 25:77):
“Скажи: “Аллах не подбав би про вас, якби не ваше звертання (ду'а)”
є такий смисл: “Яка від вас користь, якщо немає вашого звертання (ду'а)?”. Згідно з таємним значенням цього аята, смислом створення людини та причиною її цінності є її щиросерда молитва, звернення до свого Творця (ду'а). А хвороба стає однією з причин щирого звернення до Господа. Тому з цієї точки зору слід не бідкатися, а дякувати Аллахові, не переривати потік щиросердих звернень (ду'а) до Нього, відкритий недугою, і після отримання здоров'я.
материал взят из сайта www.nurru.com
Ссылка на источник nurru.com/modules/news/article.php